Давня і сучасна українська кухня

Українська національна  кухня має багате історичне минуле. Витоки її традицій сягають ще в часи існування Київської Русі. Давні писемні та археологічні матеріали свідчать про різноманітність страв, які готували українці в IХ-ХI ст. Саме з тих часів дійшли до нас славнозвісні українські паляниці та пампушки, пироги, галушки, « вариво з зіллям», куліш із салом, млинці, гречаники та лемішки, печеня та смаженина, полядвиця, верещаки, щучина,узвар та багато інших. Українці здавна відзначалися кулінарною майстерністю.

Вже в ХI ст. готуванням їжі займалися окремі досвідчені фахівці при княжих дворах та монастирях. Декілька вправних кухарів були серед ченців Києво-Печерського монастиря, а також перебували на службі у вельможних панів.  Протягом історії  свого розвитку українська кухня зазнавала впливу багатьох кухонь народів світу – німецької, угорської, литовської, польської, російської тощо. Але при цьому їй пощастило не втратити своїх основних національних рис, зберегти відміни, які існували в Закарпатті, на Поліссі, Волині, Гуцульщині, Буковині, Наддніпрянщині, Слобожанщині та в інших регіонах країни.

З давніх-давен найулюбленішими продуктами українців були свинина , сало, буряк, пшеничне та гречане борошно, пшоно, цибуля й часник. З IХV ст. до них додався рис, а на межі  XIII – ХIХ ст. – картопля, помідори, солодкий перець, кукурудза й соняшникова олія.  З  усіх м’ясних продуктів українці завжди віддавали перевагу свинині. Вони вважали її не лише більш ніжною ніж яловичина, але й чистою. 

Найулюбленішими м’ясними стравами вважалися душенина та печеня. Гордістю гуцулів була домашня ковбаса – гурка.  Сало українці вживали як самостійний продукт у солоному, вареному, смаженому й копченому видах, наповнювали ним ковбаси, робили шкварки і навіть додавали в такі солодкі страви, як вергуни. Таке вподобання знайшло відображення в жартівливих народних приказках: «Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом вкриваюсь», « Був би я паном, їв би сало з салом».

Серед улюблених святкових м’ясних страв української кухні – порося з хріном, холодець, шпундра, смажена качка з яблуками,завиванці, а повсякденними вважалися січеники, крученики, битки, товченики, кров’янка . І звичайно – борщ.

Спочатку його називали «варивом з зіллям», оскільки готувався він із різних овочів із додаванням багатьох пахучих приправ. Не менш популярними  в українській кухні є капусняки з квашеної капусти та різноманітні юшки – з грибами та картоплею, з квасолею, з галушками, з куркою та домашньою локшиною.  Повсякденною стравою були густі кулеші з пшона, заправлені підсмаженим салом із цибулею. В народі вони звуться «польовими кашами», оскільки їх часто варили в дорозі чумаки.

Карасі в сметані або з медом, лящі з хріном і яблуками, фарширована щука, лини з капустою, два різновиди юшки – щерба та щучина вважаються найпопулярнішими рибними стравами українців. Полюбляють вони й молочні продукти – ряжанку, кисле молоко, вершківку, гуслянку, маслянку. Прості й смачні страви – сирники, бабки, гомбовці, мачанки -  готували господині з сиру та бринзи. 

Традиційними українськими стравами здавна також вважалися апетитна й поживна яєчня з салом, гречаники, лемішка, тетеря, пшоняники.

Всесвітньо відомими українськими стравами є вареники та галушки. Жодна з кухонь народів світу не має такої різноманітності начинок для вареників, як українська. Українці начиняють їх всілякими овочами, фруктами, ягодами, грибами, м’ясом, рибою, шкварками, сиром, кропивою. Гідними подиву можна вважати вареники « з піском». Для їхнього  приготування винахідливі українці використали начинку з борошна. Для цього смажили сало до перетворювання його на суху жовту шкварку, а потім  у киплячий смалець сипали борошно, безперервно його перемішуючи. Особливо поширеною така начинка була на Полтавщині та Чернігівщині.

Полюбляючи солодощі, українці добре готували солодкі страви з борошна : буцики з медом, сластьони, шкраб, папошники,  плетуни, мандрики, пухкеники,мантулі,шулики,малаї, соложеники, медовики, сочники. Важливу роль в українських обрядових  традиціях відігравали паски, які пеклися до Великодня. У кожному регіоні України були свої звичаї вчинення тіста та випікання цих святкових пасок.  Особливо славилися подільська, івано-франківська, вербівська,рогатинська, снятинська та загвоздянська паски. 

 Українці також завжди вважались майстрами приготування всіляких домашніх напоїв. Були серед них різні настоянки та солодкі наливки, варенуха, муселець, тертуха, мочена, запорізьке, батуренське та мошногірське пиво,безліч квасів, зокрема закарпатський квас – циберій, узвари та трав’яні напої з м’ятою, чебрецем або душицею. 

         

                      Багата дарами та вмілими руками ненька Україна!