Що таке Україна?

Рідний край. Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях неозорі степи, зелені ліси і долини, високі блакитні небеса.

Україна – це наша земля, наш рідний край, наша країна з багатовіковою славною історією, мудрими людьми, чарівними піснями, що дивують світ, з багатими народними традиціями, мальовничими картинами природи. Вона в усьому, що нас оточує: у замріяному шелесті листя, чарівній таємничості нічного зоряного неба, діамантовому блиску росяної краплинки на тендітній квітковій пелюсточці, у кожній стежинці, якою ми поспішаємо до школи. Все це рідне і близьке для кожного з нас.

Україна – це історія народу, що протягом віків боровся за свою свободу і незалежність.

Це імена славних звитяжців – героїв, які віддали своє життя за щастя народу: Байда Вишневецький, Іван Сірко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Гонта, Максим Залізняк, Олекса Довбуш, Устам Кармелюк та інші.

Це діячі науки, культури і мистецтва,   які звеличили нашу державу своїм талантом: Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Соломія Крушельницька, Іван Козловський, Оксана Петрусенко, Михайло Грушевський та інші.

Це видатні спортсмени, які своїми рекордами прославили Україну: брати Клички, Яна Клочкова, Юрій Вірастюк, Андрій Шевченко та інші.

Україна – це рідна мова, якою мама співала колискову, бабуся розповідала казки, передаючи одвічну народну мудрість. Кожна людина з теплотою згадує свій дім, це місце, де вона народилася, де пройшло її дитинство. Це її маленька батьківщина, затишне родинне вогнище. Коли скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде наша велика Батьківщина - Україна.

Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею! 

У РІДНОМУ КРАЇ
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
М. Бакая